Стоматит у дітей. Лікування різних видів стоматиту у дітей

Обробка порожнини рота

Обробка слизової порожнини рота передбачає створення лужного середовища в порожнині, а саме багаторазові (до 5-6 разів на добу) полоскання 2-5%-м розчином питної соди (1дес. л. на 1 склянку кип'яченої охолодженої води) або у разі молочниці у немовляти - обробка сосків молочних залоз матері, соски і пустушки малюка. З лужних розчинів застосовують також 10-20-й розчин бури в 1-2%-му розчині метиленового синього, брильянтового зеленого, рідина Кастеллані, у дорослих - люголевский розчин з гліцерином. При середньотяжкому стоматиті поряд з лужними полосканнями або аплікаціями показано місцеве застосування протигрибкових мазей: 5 %-ї нистатиновой, 5%-ї леворінову, 0,5 %-ї декамінову, 1%-ї мазі клотримазолу. Дітям старшого віку можна рекомендувати декамінові карамельки (по 1 карамелі кожні 3-4 години).

Важкі випадки прояви хвороби стоматиту у дітей

У випадках важкого перебігу захворювання рекомендується нарівні з описаним місцевим лікуванням приймати всередину таблетований протигрибковий препарат ністатин і леворин у вікових дозуваннях протягом 10-14 днів, повторні курси при необхідності проводити після 5-7-денної перерви. Необхідно також враховувати, що ці препарати погано всмоктуються і діють в основному в місці контакту, тому рекомендується таблетки ссати або перед вживанням роздрібнити й потримати деякий час у роті перед проковтуванням. Лікування хронічного грибкового стоматиту проводять за схемами, використовуваним при лікуванні важкої форми гострого кандидозного стоматиту, з додатковим призначенням антигістамінних препаратів і полівітамінів (тавегіл, супрастин, піпольфен, діазолін та ін.). При багатосистемному кандидозі доводиться вдаватися до застосування протигрибкових вакцин.

Для попередження кандидозу слизової порожнини рота слід уникати можливостей інфікування грибками, особливо немовлят, а саме обов'язкове проведення допологової санації геніталій вагітних у жіночих консультаціях, дотримання суворого санітарно-гігієнічного режиму в пологових будинках, закапування в порожнину рота дітям у перші дні життя суспензії ністатину. Профілактика кандидозу у старших дітей і дорослого населення полягає в раціональному призначенні антибіотико- і гормонотерапії, своєчасному виявленні та лікуванні дисбактеріозу, дотриманні санітарно-гігієнічного режиму в медичних установах, у побуті, на підприємствах харчової промисловості.

Іншим широко відомим видом стоматиту є гострий первинний герпетичний стоматит. Захворювання відноситься до одного з численних клінічних проявів первинної герпетичної інфекції. У даний час на гострий герпетичний стоматит доводиться більше 80% випадків всіх захворювань слизової оболонки порожнини рота у дітей. Раніше це захворювання описувалося під назвою «гострий афтозний стоматит».

Герпетичний стоматит 

Гостре інфекційне захворювання, збудником якого є вірус простого герпесу, широко поширений в природі. Вірус передається контактним або повітряно-крапельним шляхом. Джерело інфекції - хвора людина і вірусоносій. Гострим герпетичним стоматитом хворіють діти у віці від 6 місяців до 3 років. Після трирічного віку первинне інфікування зустрічається рідше, але захворюють первинно й дорослі. Дуже часто первинне інфікування безсимптомне. Вірус простого герпесу, потрапивши в організм, зберігається в ньому на все життя. Стоматит у дітей, лікування

Гострий герпетичний стоматит

Протікає по типу класичного інфекційного захворювання з п'ятьма періодами розвитку: інкубаційний (триває від 2 до 21 дня), продромальний, розпал хвороби, згасання та клінічне одужання. За важкістю захворювання розрізняють легку, середньоважку і важку форми.

Захворювання починається гостро, як правило, з підвищення температури (від 37C при легкій формі до 40-41C при важкій) і загального нездужання. У порожнині рота спостерігається інтенсивне почервоніння, запалення і кровоточивість ясен, слинотеча і запах з рота. Через 1-2 дні виникає біль в порожнині рота, яка посилюється при їжі і розмові, на слизовій висипають одиночні або згруповані елементи у вигляді товстостінних пухирців (везикул) або ділянок поверхневого некрозу епітелію. Стадія везикули швидко переходить в ерозію - афту. Локалізуються афти переважно на піднебінні, язиці, щоках, губах. У хворих відзначається також запалення підщелепних лімфовузлів. На шкірі обличчя іноді спостерігаються типові герпетичні висипання у вигляді згрупованих бульбашок з прозорим вмістом.

При легкій формі захворювання протягом 2 діб після утворення афт настає повна епітелізація елементів ураження, температура тіла нормалізується, поліпшується апетит. Кровоточивість і запалення ясен можуть зберігатися ще протягом 1-3 діб, а запалення лімфовузлів ще довше.
Средньоважка форма афтозного стоматиту має чітко виражені симптоми інтоксикації (слабкість, дратівливість, поганий апетит ), відзначається ураження слизової оболонки порожнини рота в усі періоди хвороби. При цій формі стоматиту висипання в порожнині рота можуть бути багаторазовими і супроводжуватися погіршенням загального стану дитини.

Важка форма гострого герпетичного стоматиту в даний час зустрічається дещо частіше, ніж 10-15 років тому. У дитини чітко виражені симптоми інтоксикації (апатія або дратівливість). Можуть спостерігатися нудота і блювота центрального походження. Елементи ураження внаслідок зливання утворюють великі вогнища некрозу. Порівняно тривалий час зберігаються кровоточивість ясен і явища лімфаденіту.

Дитину з гострим герпетичним стоматитом необхідно ізолювати. Кімната не повинна бути яскраво освітлена - це дратує хворого. Рекомендується окремий посуд, рушник, показано рясне пиття, так як діти втрачають багато рідини внаслідок рясного слиновиділення. Лікування має бути комплексним (загальним і місцевим). Місцеве лікування застосовується з метою зняття або ослаблення хворобливих симптомів у порожнині рота, а також для якнайшвидшого відторгнення некротизованих тканин і подальшої епітелізації вогнищ ураження. У домашніх умовах можна обробляти порожнину рота ватним тампоном, змоченим у відварі лікарських трав, або проводити зрошення порожнини рота розчинами антисептиків (риванолом, фурациліном, калію перманганатом, перекисом водню) кожні 3-3,5 години.

З перших днів розвитку захворювання показано застосування противірусних мазей ( 0,5%-ї флореналева, теброфенова, оксолінова, бонафтонова, 50%-ва інтерферонова) . Після звільнення слизової оболонки від некротичних мас слід призначати засоби, що сприяють епітелізації (масло шипшини, обліпихи, персикове, лляне, сік каланхое, каратолін, препарат « Вінізоль») . Всім хворим показано також призначення антигістамінних препаратів (супрастин, діазолін, тавегіл, фенкарол, глюконат кальцію) у поєднанні з аскорбіновою кислотою.
При середньоважкій формі доцільні засоби, що стимулюють захисні сили організму (нуклеїнат натрію, метилурацил, лізоцин).

При важкій формі стоматиту необхідна госпіталізація дитини з проведенням інтенсивної терапії.

Слід зазначити, що у деяких дітей гострий герпетичний стоматит переходить в хронічну форму з періодичними загостреннями. За даними досліджень, приблизно у кожної 7-8 дитини захворювання переходить в рецидивуючий герпетичний стоматит. Це зустрічається переважно у дітей недоношених, що перебувають на штучному вигодовуванні, з діатезом, часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції або мають хронічні захворювання ЛОР-органів. Провокаторами рецидивів виступають мікротравми слизової оболонки порожнини рота внаслідок поганих звичок (коли дитина бере в рот іграшки, жує і кусає щоки, губи і т.д.), а також хворі зуби, інсоляція і переохолодження.

Лікування рецидивуючого герпетичного стоматиту в період загострень принципових відмінностей від терапії гострого герпетичного стоматиту не має.
Профілактикою хронічного рецидивуючого герпетичного стоматиту служать заходи з оздоровлення дитини, усунення хронічних запальних вогнищ в організмі, своєчасна санація порожнини рота, боротьба з шкідливими звичками, загартовування.

З інших стоматитів, викликаних інфекційними агентами, заслуговує увагу виразково-некротичний стоматит Венсана, збудниками якого є фузобактерії і спірохета Венсана. Ці мікроорганізми в невеликій кількості і в нормі мешкають в порожнині рота, а в результаті зниження захисту організму, порушення трофіки і реактивності слизуватої оболонки порожнини рота, а також ряду інших причин, дана мікрофлора стає вірулентною. Хворіють переважно особи молодого віку (17-30 років), в основному чоловіки. Стоматит Венсана частіше виникає у людей з несанірованою порожниною рота на тлі наявних раніше запальних процесів ясен при відкладенні зубного каменю. 

Він часто ускладнює перебіг багатьох важких загальних захворювань - лейкозу, агранулоцитозу, інфекційного мононуклеозу, отруєння солями важких металів. Для захворювання характерний гострий початок з підйомом температури до 38С, появою болю в порожнині рота, особливо при прийомі їжі, різка кровоточивість ясен, гнильний запах з рота, загальна слабкість. Виразки на слизовій оболонці щік можуть бути множинними, великими за площею (до 5-6см. в діаметрі) і глибокими. Без проведення своєчасного лікування процес може досягти великих розмірів, привести до некрозу і загибелі альвеолярного відростка кістки.

Процес, то стихаючи, то загострюючись, може тривати місяці й роки, приводячи до випадання зубів за відносно короткі терміни. Самовилікування цього захворювання не відбувається. Місцеве лікування полягає в ретельній обробці міжзубних проміжків і зубодесневих кишень розчинами 1,5%-м перекису водню і перманганату калію. Для відторгнення некротизованих тканин використовують 0,1%-і розчини протеолітичних ферментів (трипсин, хемотрипсин, панкреатин). У легких випадках достатньо тільки місцевого лікування. При важких і середніх ураженнях найкращим засобом лікування є метронідазол (трихопол, клион, прапори) по 0,25г. 2 рази на день протягом 5-10 днів. При правильному лікуванні значне поліпшення настає вже через 12-24 години, болі зникають або різко слабшають, а повна епітелізація виразок настає на 3-6 день.

У групі інфекційних стоматитів зустрічаються захворювання, викликані стафілококами, стрептококами (як вторинні ускладнення виразок і ерозій різного походження - травматичних, трофічних, алергічних, а також при вірусних інфекціях) і гонококами (частіше у новонароджених при зараженні від хворої матері під час пологів, у дорослих людей зустрічаються головним чином у чоловіків - гомосексуалістів та осіб, що мали орогенітальні контакти).

В останні роки різко зросла кількість алергічних захворювань. Ними страждають більше половини населення земної кулі. Діапазон алергічних захворювань досить широкий, серед них зустрічаються медикаментозний і протезний стоматити.

Медикаментозний стоматит розвивається внаслідок реакції організму на прийом всередину сульфаніламідів, антибіотиків та інших лікарських препаратів.
Висипання у формі бульбашок, плям і дрібних точкових крововиливів супроводжуються свербінням, гострими болями, що посилюються при прийомі їжі і відкриванні рота. Процес носить дифузний характер і в основному поширюється в області твердого та м'якого піднебіння, слизової щік. Лікування медикаментозного стоматиту передбачає обов'язкове скасування прийому лікарської речовини, що  викликала його, призначення антигістамінних препаратів, вітаміну С, місцево застосовуються ванночки та аплікації.

Особливу групу захворювань становить токсико-алергічний протезний стоматит, обумовлений впливом на слизову оболонку порожнини рота різних наповнювачів, барвників, а також токсичним впливом продуктів життєдіяльності мікроорганізмів протезного ложа. При цьому хворі скаржаться на відчуття печіння, болю, сухість у роті, порушення смакової чутливості. Лікування протезного стоматиту вимагає обов'язкової заміни протеза (або конструкції), призначення вітаміну С, рясного пиття, обробки слизової антисептиками і препаратами, які прискорюють загоєння.

І на закінчення хочеться відзначити, що особливості будови слизової оболонки рота, її складні функції, а також вплив різноманітних зовнішніх і внутрішніх впливів обумовлюють досить часте залучення її в патологічний процес. Виявлені зміни слизової оболонки не мають специфічних проявів, характерних для того чи іншого соматичного захворювання, що призводить до труднощів у правильному їх розпізнаванні. Правильна діагностика і лікування уражень слизової оболонки рота можливі за участю лікарів різних спеціальностей: педіатрів, терапевтів, стоматологів і інших.