Що таке вакцина?

При хворобі організм виробляє захисні фактори (антитіла), які допомагають йому швидше одужати. Головна загроза такого шляху – це тяжкість захворювання та високий ризик розвитку небезпечних ускладнень, аж до інвалідності чи смерті. Наприклад, бактерія, що викликає правець, виділяє в організмі хворого найсильніший на планеті токсин. Ця отрута діє на нервову систему людини, викликаючи судоми і зупинку дихання. Кожен четвертий хворий на правець вмирає.

При вакцинації в організм вводяться ослаблені мікроорганізми або їх окремі компоненти, які стимулюють імуннозахисну відповідь. При цьому людина набуває фактори захисту від тих захворювань, від яких вона була щеплена.

Таким чином, вакцина - це біологічний препарат, призначений для створення у людини імунітету до збудників заразних захворювань.

Назва «вакцини» була дана Л. Пастером всім щеплювальним препаратам, отриманим з мікроорганізмів і їх продуктів. Е. Дженнером була отримана перша жива вакцина, що містить вірус коров'ячої віспи (vaccinus – коров'ячий), ідентичний за антигенними властивостями вірусу натуральної віспи людини, але маловирулентна для людини.

На сьогоднішній день існують і інші живі вакцини: проти туберкульозу, поліомієліту, кору, паротиту, вітряної віспи та ін. Живі вакцини створюють в організмі людини напружений імунітет, схожий з тим, який виникає в наслідок перенесеного захворювання. Тому в більшості випадків при використанні живих вакцин буває досить одноразової вакцинації.

На жаль, застосування живих вакцин небезпечно для людей з вродженим або набутим імунодефіцитним станом, оскільки на їх тлі ослаблені мікроорганізми, введені з вакциною, можуть викликати важке інфекційне ускладнення.

Вбиті вакцини готують з мікроорганізмів, інактивованих прогріванням УФ-променями або хімічними речовинами. До таких вакцин відносяться кашлюкова, гонококова, лептоспірозна, грипозна вакцини.

Інактивована вакцина – це безліч різних антигенів, з яких здатністю стимулювати захисний імунітет володіють далеко не всі. У відповідь на «зайві» антигени організм реагує у вигляді небажаної реакції, наприклад, алергії. Щоб цього уникнути багато виробників йдуть по шляху вдосконалення і виділення з бактеріальних клітин саме тих компонентів, які відповідають тільки за формування імунітету.

Прикладом такої вакцини АаКДП-вакцина, що містить ацелюлярний кашлюковий компонент (наприклад, вакцини сімейства Інфанрікс містять тільки 3 важливих антигени кашлюка).
Виділення антигенів з компонентів клітин збудників дозволило створити хімічні вакцини. У порівнянні з живими і вбитими вакцинами вони менш реактогенні. Прикладом таких вакцин може служити холерна, грипозна вакцини.

Анатоксини - це вакцини, що складаються з інактивованого токсина, що виділяється бактеріями. У результаті спеціальної обробки токсичні властивості отруйні бактерії втрачають, але при цьому зберігається властивість стимулювати імунітет. Прикладом анатоксинів можуть служити вакцини проти дифтерії та правця.

Рекомбінантні вакцини

Це вакцини наступного покоління. Їх отримують методом генної інженерії. Суть методу в наступному: гени хвороботворного мікроорганізму, відповідальні за синтез певних білків, вбудовують у геном якогось нешкідливого мікроорганізму (наприклад, кишкова паличка або дріжджові клітини). При їх розмноженні продукується і накопичується білок, який потім виділяється, очищується і використовується в якості вакцини. Прикладом таких вакцин може служити рекомбінантна вакцина проти вірусного гепатиту B, вакцина проти ротавірусної інфекції.

Синтетичні вакцини являють собою штучно створені антигенні ділянки (білки) мікроорганізмів.

Асоційовані вакцини. Вакцини різних типів, що містять кілька компонентів (наприклад АКДП).