Шляхи та техніка введення вакцин

10 Грудня 2012

views.png 30,230
comments.png 1

Огляд основних шляхів та технік введення вакцин. Важливість дотримання правил техніки введення вакцин. Наслідки помилок.

shlyahi-ta-tehnika-vvedennya-vakcin-MainCover-1471536053.jpg

Найчастіше вакцини вводять за допомогою шприца внутрішньом'язово або підшкірно. А у вигляді крапель, через рот, проводять вакцинацію проти поліомієліту, тифу і холери.

Загальні положення про введення вакцин
 

  1. Введення вакцин має проводитися з мінімальним ризиком поширення інших хвороб.
     
  2. Різні вакцини не повинні бути змішані в одному шприцу, за винятком випадків, ліцензованих для такого використання.
     
  3. Щоб уникнути незвичайних локальних або системних ефектів і для досягнення оптимальної ефективності, не дозволяється відступати від рекомендованих схем імунізації.
     
  4. Ін'єкційні вакцини повинні вводитися в ті місця, де є найменший ризик появи локальних неврологічних або васкулярних порушень тканин.
  5. Вакцини, що містять ад'юванти, переважно повинні вводитися внутрішньом'язово. При підшкірному введенні може виникнути локальний набряк, гіперемія, запалення, формування грануломи.


Внутрішньом'язові ін'єкції
 

Найчастіше місце для внутрішньом'язового введення вакцин - це верхня частина стегна і дельтоподібний м'яз руки.

Ін'єкції в сідницю пов'язані з ризиком пошкодження сідничного нерва, тому цей шлях введення не прийнятний. А ще ін'єкції в сідницю пов'язують із зменшенням імуногенності вакцин через можливість попадання в глибокі жирові тканини. Для всіх внутрішньом'язових ін'єкцій голка повинна бути досить довгою, щоб досягти м'язової тканини і запобігти протікання вакцини в підшкірні тканини, але і не така, щоб пошкодити нейроваскулярні структури або кістку.

Медичний працівник повинен добре знати анатомію місця, куди він вводить вакцину. Довжина голки і місце ін'єкції повинні вибиратися індивідуально залежно від віку, обсягу матеріалу для введення, розміру мускулатури і глибини м'язової поверхні, куди вводиться вакцина.

Для дітей першого року життя рекомендується введення вакцин у стегно, так як тут найбільша м'язова маса. Однак, у тих випадках, коли треба вводити декілька вакцин одночасно, можна використовувати і дельтоподібний м'яз руки.

Для дітей після року, якщо м'язова маса у них достатня, для введення вакцини використовується дельтоподібний м'яз руки. Можна використовувати і стегно, але в цьому випадку голка повинна бути довшою.

Для підлітків і дорослих рекомендується введення вакцин в дельтоподібний м'яз руки.

Внутрішньошкірні ін'єкції

 

Зазвичай внутрішньо шкірні ін'єкції проводять у зовнішню поверхню плеча. При вакцинації голку слід вводити так, щоб увесь отвір був під шкірою. Через невелику кількість антигену, використовуваного при такій вакцинації, необхідно стежити за тим, щоб вакцину не ввести підшкірно, так як результатом такого введення може бути слабка імунологічна реакція.

Підшкірне введення вакцини
 

Підшкірно вакцини вводять в стегно новонароджених або в дельтоподібну частину у більш старших дітей і дорослих. Крім того, використовується підлопаткова частина.

Одночасна множинна вакцинація
 

Якщо вводиться більше однієї вакцини одночасно або вакцина і імуноглобулін, то краще уникати введення двох вакцин в одну кінцівку, особливо, якщо одним з препаратів є АКДП. Однак, у тих випадках, коли доводиться робити ін'єкції в одну кінцівку, то краще це робити в стегно через більшу м'язову масу. Ін'єкції повинні бути одна від одної на відстані не менше ніж на 3-5 см, щоб не перекрити можливі місцеві реакції.

Оральне введення вакцин
 

Немовлята іноді не можуть проковтнути оральні препарати (ОПВ). Якщо вакцину  виплюнуто або виблювано дитиною незабаром після введення (через 5-10 хвилин), то потрібно дати ще одну дозу вакцини. Якщо ця доза також не засвоєна, то повторювати більше не слід, а перенести вакцинацію на інший візит.

Назальна імунізація
 

Імунізація через слизові оболонки - це перспективний напрям у подальшому вдосконаленні імунопрофілактики. Зокрема, пацієнтам з імунопаталогією - (IgA нефропатією) проводили назальну імунізацію АС-анатоксином. Рівень специфічних антитіл у них значно підвищувався.

Відхилення від техніки вакцинації
 

Не допускається відхилень від правильної техніки вакцинації, так як це може призвести до цілого ряду небажаних явищ:

  • Зниження імуногенності (наприклад, коли вакцина від гепатиту В вводиться в сідницю, а не у дельтоподібний м'яз, або якщо вакцина вводиться в/ш, а рекомендується в/м);
     
  • Небезпека небажаних реакцій (наприклад, якщо АКДП вводиться п/ш, а не в/м);
     
  • Порушення формування імунітету через введення доз меншого обсягу. Не припустимо також введення збільшених доз вакцини через посилення місцевих або системних концентрацій антигенів або інших складових вакцин. Не рекомендується використання декількох малих доз, які в сумі склали б одну потрібну.
     

Таким чином, якщо під час вакцинації використовується нестандартний шлях або місце введення вакцини, а також вакцинація меншою дозою, ніж потрібно, то така вакцинація не вважається виконаною. У таких випадках дитину слід ревакцинувати відповідно віку. Якщо є побоювання, що ревакцинація може призвести до ризику побічних ефектів і відсутності імунітету, то провести попереднє серологічне дослідження для перевірки наявності сероконверсії.


КОМЕНТАРІ

Будь ласка, авторизуйтесь або зареєструйтеся , щоб залишити свій коментар !