Щеплення БЦЖ і проба Манту

Туберкульозна паличка (вона ж паличка Коха) упродовж багатьох століть безжально обривала дитячі та дорослі життя. У ХХ столітті грізне захворювання майже вдалося перемогти за допомогою антибіотиків, щеплень і проби Манту. Але на порозі третього тисячоліття давній ворог знову підняв голову і перейшов у рішучий наступ...

Вважається, що на туберкульоз хворіють лише безхатченки, ув'язнені та інші асоціальні елементи, а дитина з нормальної сім'ї цю заразу НЕ підчепить. Але, на жаль, статистика свідчить про зворотне. В останні 15 років у Росії захворюваність на небезпечну недугу зросла більш ніж у 2 рази. Рівно на стільки ж збільшилися шанси малюків зустрітися з цією інфекцією. На Землі немає жодної країни, яка перемогла туберкульоз остаточно. Він входить в «гарячу десятку» найбільш поширених захворювань у світі. Загибель від нього в Росії перевищує смертність від усіх зареєстрованих в країні інфекцій!

Туберкульозна паличка виробила стійкість до антибіотиків і скористалася тим, що мами і тати явно недооцінюють її небезпеку, намагаючись всіма можливими шляхами звільнити своїх чад від щеплення БЦЖ, яке роблять в пологовому будинку, та щорічної проби Манту, обов'язкової для всіх дітей.

Щеплення БЦЖ
 

БЦЖ – друге щеплення, яке отримає ваш малюк в пологовому будинку. У новому календарі імунопрофілактики вік новонароджених для проведення щеплення проти туберкульозу розширено – вакцинацію можна проводити з 3-го по 7-й день життя.

Для вакцинації проти туберкульозу застосовують вакцини БЦЖ і БЦЖ-М . Вакцину БЦЖ використовують для щеплення здорових новонароджених. Вакцина БЦЖ-М застосовується для вакцинації недоношених дітей (з масою тіла не менше 2 кг), а також малюків, які мають протипоказання до введення БЦЖ. Якщо дитина при народженні має масу тіла менше 2 кг, то вакцину БЦЖ-М вводять їй при досягненні цієї маси. Вакцинацію проводять у пологовому будинку, перед випискою. Якщо дитина не була щеплена в пологовому будинку за медичними протипоказання, щеплення здійснюють в дитячій поліклініці вакциною БЦЖ-М.

Можливі випадки, коли вакцинація відкладається на термін більше ніж 2 місяці після народження. Тоді щеплення проводять при негативному результаті туберкулінової проби (проби Манту) відразу ж після взяття проби або протягом 2-х тижнів після. Місцевий вакцинальний процес триває протягом 2-х – 6-ти місяців і закінчується утворенням круглого рубчика діаметром 5-7 мм. Про утворення рубчика робиться відповідний запис у медичній карті дитини.
Вакцини, зареєстровані в Росії: БЦЖ (Росія), БЦЖ-М (Росія).

Постійних протипоказань до вакцинації БЦЖ не багато. До них належать:
 

• важка реакція на попередню дозу вакцини;
• первинний імунодефіцит, ВІЛ-інфекція;
• новоутворення;
• злоякісні захворювання крові;
• вагітність;
• келоїдних рубець після вакцини;
• позитивна проба Манту.
   

Виділяють і відносні протипоказання до вакцинації БЦЖ:
 

• маса тіла менше 2 кг;
• внутрішньоутробні інфекції;
• гемолітична хвороба новонароджених;
• гострі фебрильні захворювання (супроводжуються лихоманкою).
   

Однак при нормальному розвитку (фізичному і психічному) діти, які не були щеплені в пологовому будинку за відносними протипоказаннями, повинні отримати вакцину після одужання в обов'язковому порядку.

Про що розповість проба Манту
 

Симптоми, що вказують на можливий розвиток туберкульозу у малюка: часті застуди, збільшення периферичних лімфатичних вузлів, порушення сну, пітливість вночі, поганий апетит і погана прибавка ваги. При появі цих симптомів педіатр призначить туберкулінову пробу або пробу Манту.

Проба Манту – це основний метод діагностики туберкульозу у дітей. Її потрібно робити регулярно раз на рік незалежно від попереднього результату або двічі на рік, якщо дитині не зроблено щеплення БЦЖ і організм поки не захищений вакциною.

Пробу оцінюють через 3 дні після її проведення. Контури червоної плями (гіперемії) або «ґудзика» (інфільтрату) не завжди бувають ідеально круглими, тому лікарі домовилися вимірювати результат у міліметрах, тримаючи лінійку перпендикулярно осі руки.

Реакцію вважають негативною, якщо на 3-й день на шкірі немає ніяких слідів – ні почервоніння, ні припухлості. Це означає, що щеплення, зроблене в пологовому будинку, більше не захищає малюка – пора знову вводити вакцину БЦЖ. Зазвичай її дії вистачає на 5-7 років.

Сумнівна реакція – невелика почервоніння без «ґудзика» або за наявності невеликого інфільтрату – 2 - 4 мм. При такому результаті не можна сказати напевно, захищена дитина від туберкульозу чи ні. У спірних випадках пробу Манту доводиться повторювати.

Позитивна реакція – виражений інфільтрат діаметром 5 мм і більше. Можна за дитину не турбуватися – протягом найближчого року туберкульоз їй не загрожує.

Гіперергічна (надмірна) реакція – «ґудзик» солідних розмірів – 17 мм і більше. Зазвичай з таким результатом направляють на консультацію до фахівця з туберкульозу – фтизіатра. Особливо тривожно, якщо стався так званий віраж туберкулінових проб – минулого разу реакція була негативною або сумнівною, а тепер результат «зашкалило». У цій ситуації є ймовірність того, що малюк інфікувався.

Зазначимо, що оцінювати реакцію має фахівець.

Звернемо увагу: пробу Манту ніколи не роблять двічі підряд на одній руці. У парні роки її ставлять на правому, а в непарні – на лівому передпліччі, оскільки імунологічна пам'ять клітин здатна посилити реакцію і спровокувати невірний результат.

Деякі батьки вважають, що алергікам робити пробу Манту немає сенсу – реакція завжди буде позитивною або навіть гіперергічною. Насправді дітей-алергіків не так багато, як здається, – близько 7%. Якщо у лікаря виникнуть підозри, що позитивний результат спровокований алергією, пробу Манту повторять через 4 - 6 тижнів. Реакція пішла на спад? Значить, і справді втрутилася алергія. Якщо малюк чутливий до багатьох алергенів, за тиждень до проби Манту педіатр порекомендує давати йому десенсибілізуючі препарати типу супрастину або кларитину .

Цікаво, що пробі Манту – більше 100 років. Настільки солідний вік викликає повагу і гарантує надійність. Першу пробу подібного роду зробив в кінці XIX століття Роберт Кох, який відкрив бактерію туберкульозу. У 1907 році австрійський лікар К. Пірке запропонував свій спосіб – наносити на шкіру подряпину спеціальною сталевою пір'їнкою (скарифікатором) і капати на неї діагностичну речовину – туберкулін. Однак більш надійною виявилася методика французького вченого Ш. Манту, на яку в усьому світі перейшли з 1909 року, а в нашій країні – з 1975 року (до цього радянських дітей перевіряли на реакцію Пірке).