4 міфи про розвиток дитини до року

Спираємося на науку

Психологія, педагогіка та медицина давно й докладно «розклали по поличках» основні поняття та норми розвитку дитини. Йдеться, в першу чергу, про етапи формування
і розвитку нервової системи, і зокрема – сенсорних систем. І перш ніж керуватись якимись інструкціями, слід ознайомитися з ними та розуміти, що і навіщо ми робимо.

Міф № 1. «Чим раніше, тим краще»
 

Для формування певної навички організм повинен «підготувати базу»: зміцнити потрібні м'язи, сформувати нейронні зв'язки тощо. Спроби обігнати норми розвитку дитини можуть перенапружити всі його системи, і користі від цього не буде ніякої. Наприклад, якщо «привчати» сидіти малюка до того, як він почне робити самостійні спроби, є ризик «заробити» викривлення хребта та деформацію тазостегнових суглобів. Це ж стосується й інтелектуального розвитку.
Що робити? Знайомтеся з таблицями вікового розвитку та створюйте сприятливі умови
в потрібний час. 

Тріада розвитку
 

Людина – дивовижна цілісна система, де всі елементи пов'язані. І розвитку це теж стосується. Ми можемо виділити три основні сфери: фізичний, інтелектуальний
і емоційний/соціальний розвиток. І що б ми не робили з дитиною, завжди зачіпаються одночасно всі сфери! Наприклад, довгі хвороби та перебування в лікарні гальмують інтелектуальний розвиток. Радісні події та приємні відчуття розвивають не лише емоційну сферу, але й зміцнюють необхідні зони мозку для розумового розвитку. Тому «розвивалки», де дітей до трьох років розлучають із дорослим, безглузді: так дитина не почуває себе в безпеці, її емоційна сфера перенапружена, тобто ніякої користі від заняття не буде.

Розвиток тільки через контакт

Мозок маленької людини влаштований так, що розвиватися він може виключно тоді, коли йому добре та спокійно. У перший рік життя головна умова – контакт із дорослим, саме це дає основу для розвитку. І важливий саме емоційний, фізичний, зоровий контакт, а не просто присутність. Тобто краще розвивається дитина, яка сидить у слінгу в тата під пахвою з порожньою коробочкою в руці, ніж та, що наодинці натискає кнопки дорогого розвивального комплексу.

Міф № 2. «Можна купити спеціальні посібники й іграшки ‒ дитина сама себе розвиватиме»
 

Ага, звичайно! Цю ідею активно експлуатують виробники дорогих іграшок, приховано продаючи батькам трішки вільного часу. Це ні добре, ні погано: важливо розуміти, що така іграшка не розвиватиме дитину, а просто нейтралізує її на деякий час, щоб ви змогли прийняти душ і перепочити.
Що робити? Носити малюка на руках, робити йому «козу рогату» та «сороку-ворону», читати і співати вірші й пісеньки тощо. 

Міф № 3. «Ранній розвиток ‒ це дуже дорого»
 

Якщо ваш бюджет обмежений, не варто витрачати його на пластик з лампочками. Немає цікавішої іграшки для дитини 9−12 місяців, ніж набір пластикових контейнерів, які можна вкладати один в другий, наприклад. Будь-які когнітивні функції до року можна розвивати підручними побутовими засобами. І це – розумне використання сімейного бюджету. 
Що робити? Краще вкласти ці гроші в допомогу по господарству для мами, наприклад. Тоді в неї з'явиться більше сил бути в контакті з малюком.

Міф № 4. «Ранній розвиток ‒ складний процес, що вимагає багато часу. Ідеальні батьки із цим справляються!»
 

Тут цілий комплекс різноманітних шкідливих переконань. Здається, що треба здійснювати багато дивних дій, виділяти на це багато часу й сил – і при цьому, як на мінному полі, помилка недопустима! Раптом щось упустимо, недодамо, й усе – дитина так і залишиться нерозвиненою! Усе це створює таке переконливе напруження та тривогу, особливо
в мам-перфекціоністок, що є два шляхи виходу з-під напруження, й обидва нехороші. Або контролювати все, напружуватися ще більше – і ця напруга виллється в завищені вимоги до дитини, або в якийсь момент махнути на все рукою та «забити», дати дитині планшет
з мультиком і відволікатися від думок про те, що «я мати-невдаха, провалила відповідальну місію» усіма доступними способами. Третій шлях – розібратися з віковими нормами та дійсно потрібними заняттями.

А правда така…
...Розвиток – це закономірний процес, потужне природне прагнення до нових знань
і навичок. Потрібно дуже постаратися, щоб його зупинити або спотворити. Якщо дитина росте з уважними та чуйними батьками, її потреби задовольняються вчасно – повірте, ви не «проґавите» моменти, коли треба запропонувати нове заняття, іграшку й розвагу. 

...Розвиток – це приємно й весело! Пам'ятаючи про тріаду розвитку – як ви думаєте, яка дитина розвиватиметься краще? Та, у якої мама з напругою на обличчі (і думками «кра-
ще б я зараз…»), звіряючись з інструкцією, ліпить ідеального жирафа з пластиліну – або та, хто разом із мамою розмазує цей пластилін по столу, бурхливо веселячись? 

Так що ж усе-таки робити?
У перший рік життя – любити й годувати, як і написано на початку статті! І це не жарт – коли ми показуємо дитині свою любов (а не тільки відчуваємо її всередині), це найпотужніший стимул для її мозку, сигнал «Я в цьому світі потрібний, бігом розвиватися!»

Ви можете знайти дуже багато ідей для ігор і занять, як розвивати дитину по місяцях. Зробимо акцент на таких моментах:

• Багато розмовляйте з дитиною із самого народження: у перший рік закладається основа для розвитку мови. Не спотворюйте слова та сюсюкайте тільки інтонацією, не міняючи вимови.  
• Якомога більше тілесного контакту: носіть на руках і в слінгу, гладьте, обіймайте  й цілуйте. Чим більше приємних відчуттів від шкіри та м'язів, тим краще стимуляція мозку.
• Підігравайте дитині, коли вона гулить і робить гримаси. Кривляйтеся у відповідь, відповідайте на шукаючий погляд, гуліть і говоріть у відповідь на її звуки. Це розвиває дзеркальні нейрони мозку.
• Давайте торкатися різноманітних фактур іграшок, предметів і всього, що вас оточує. З 3-х місяців долонька – гіперпостачальник стимулів у мозок! Сенсорні тактильні іграшки – хоч саморобні, хоч готові – розвивають основу дрібної моторики
  й інтелекту в цілому.
• Свобода руху згідно з віком, щоб розвивалося відчуття свого тіла у спокої та русі, координація та відчуття простору, вестибулярний і опорно-руховий апарат. Новонародженому – м'який вільний «кокон» (не туге сповивання в «черв'ячка»!). В 1–3 місяці – підвісні іграшки в ліжечко/візок для фокусування погляду та тренування ручок. Потім – зручний безпечний «полігон» для перевертання на бік, спинку, животик, 2–3 цікаві іграшки перед малюком, щоб стимулювати його рухи. Повзунка обов'язково випускаємо «пастися» на підлозі, щоб рухатися у великому просторі. Дуже важливо: раніше, ніж дитина не почне САМА сідати, вставати та ходити, ми її не саджаємо та не ставимо! Ходунки теж дуже шкідливі. Навички ходіння – складний комплекс різноманітних умінь, вони повинні формуватися самостійно. 
• Пам'ятайте: не дитина для заняття, а заняття для дитини! Якщо вона зараз не хоче ліпити/малювати/дивитися книжку – має повне право!
• І найголовніше – батьки, спокійні та, наскільки можливо, ситі та невтомлені. Це головний розвивальний педагог першого року життя. Тоді в нас вистачить чуйності вчасно помічати потреби малюка й адекватно на них реагувати. 

Радісного вам спілкування!

Анна Римаренко – психолог, блогер, перинатальний інструктор