Читаємо разом, або де шукати пригоди чотирирічним?

26 Липня 2017

views.png 2,270
comments.png 0

Чотири роки – це той вік, про який багато хто у Фейсбуці за хештегом #13_читацьких_зізнань написав, що вже вмів читати. Це викликало не менше коментарів, які ставили під сумніви такі зізнання, але чому б і не навчитися читати в чотири? Чи бути жадібним слухачем, якому весь час мало історій, – і дорослі поруч опиняються під повсякчасним «Почитай!»

knigi 4 goda-MainCover-1501070050.jpg

Обидві ситуації цілком природні. Сумно лише тоді, коли вже в чотири читати книжки нецікаво. На жаль, так і буває, якщо не читати малюкам від самого народження, не вибирати найцікавіше та найзахопливіше відповідно до віку дитини, коли самі батьки не дуже люблять читати.

Як вибирати книжки дітям
 

Але якщо читати ви любите, а особливо своїм чотирирічним уже “не-малюкам”, то вибирати зараз є з чого. Однак попри те, що книжки намагаються ділити за віковою категорією, насамперед варто звернути увагу, що чотирирічні читачі, як і усі інші, зовсім не однакові. І якщо в дитячому садку або на дитячому майданчику мама друга сина або доньки розповідає, що вони читають, а що ні, необачно всі поради брати до уваги без примірювання на власну дитину. Це ж цікаво йти своїм шляхом відкриттів у читанні разом!

Тому наш огляд пропонує пригодницькі історії, які можуть мати більше або менше картинок, багато або менше тексту, бути віршами чи прозою, мати чи не мати ідею чомусь навчити. А в книжках для тих, кому чотири, навіть проза звучить поетично, зверніть увагу, справді ж? А вірші не мають права бути статичними та несуться вперед у ритмі своїх героїв. Тож понесімося в пригоди?;)

Список рекомендованих книжок для дітей 4 років


Печерний розмалюк

Джулія Дональдсон
Художник Емілі Ґраветт
Переклад з англійської Володимира Чернишенка
Харків: Читаріум, 2017

Скажете, що на чотири роки вже не солідно? Так, у свідомості багатьох батьків упевнено втримується ідея, що чим старша дитина, тим більше тексту має бути в книжці. Але «Печерний розмалюк», як і усі книжки Джулії Дональдсон, спростовує це упередження. Емілі Ґраветт разом з віршами Джулії Дональдсон та перекладом Володимира Чернишенка створює єдиний текстово-візуальний простір, якого так потребують чотирирічні.

Якщо малюки задовольняються буквальним сприйняттям інформації, то згодом, подорослішавши, у чотири, вони дуже вдячні слухачі книжок з ігровим простором для уяви, де грає все одразу: гумор віршованих рядків, підтексти, жарти, які вже так цікаво вишукувати й відчувати, ритм, що, мов флешмоб, підхоплюється ілюстраціями, і яскравий динамізм тексту, що його підкреслює образність героїв, яких так само нарівні з автором творить художник. Якщо такої синергії сприйняття не відбуватиметься в чотири, то коли ж їй тоді взагалі почати формуватися?

Тому «Печерний розмалюк» – це читання, гра, знахідка нового на кожному колі повторів-перечитувань, створення яскравої уяви, яка зараз навіть у дорослому світі дуже ціниться.

Сюжет простий: доісторичні часи, малюк нудьгує без уваги батьків, тому що в мами, хоч і художниці, як завжди, купа справ, а тато – «весь час хоробрий» – йому теж ніколи. Тому він знаходить собі гру, що не подобається дорослим, але захоплює ще одного малюка, якому замість пензля чудово слугує хобот.

Ґруффало, Ґруффалятко

Джулія Дональдсон
Художник Аксель Шеффлер
Переклад з англійської Віктора Морозова
Харків: Читаріум, 2016, 2017

Не згадати в огляді книжок для тих, кому чотири, «Ґруффало» та «Ґруффалятко» – це майже злочин.smiley Відомі всьому світу, тепер вони розмовляють і українською, а це дає змогу малим читачам розділити задоволення з дітлахами вже багатьох країн, які вже встигли полюбити це не надто розумне чудовисько та його непосидючу доньку.

Джулія Дональдсон – відома британська письменниця, драматург, акторка та автор дитячих пісень – довгий час працювала з дітьми та вміє адаптувати казкові сюжети під потреби сучасних читачів.

Відомо, що крізь віршовані рядки «Ґруффало» проглядає китайська казка про дівчинку та тигра, який ішов слідом за нею, а вона вважала, що всі її бояться. Мишеня в Дональдсон усе робить свідомо та веде Ґруффало за собою в ліс. На це перетворення ідеї в жарт і створення самовпевненого мишеняти, такого схожого на чотирирічок, варто було витратити рік – саме стільки, за словами авторки, вона вигадувала Ґруффало. Тільки коли добре знаєш дітей, можна перетворити страшного китайського тигра на кумедного монстра, який тепер так вправно крокує світом, розмовляючи віршами. А Ґруффалятко із захватом повторює таткові пригоди, але, звісно, вони в нього зовсім інші.

Пригоди Петсона і Фіндуса

Свен Нурдквіст
Переклад зі шведської Галини Кирпи
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009–2016

 

Дідуня Петсона та його невгамовне кошеня в зелених штанях Фіндуса–зелений горошок вигадав і намалював шведський дитячий письменник і художник Свен Нурдквіст ще в 1984 році. Але затишність їхнього сільського світу з курами, борсуком, сусідами, пирогами, лижами, Різдвом, городом, винаходами, майстернею, сумом та радістю, а ще й із повсякденними пригодами дуже припадає до душі дітям. Чи то через стабільність і якусь повільність плину часу в житті філософа Петсона, що так не схоже на сучасний світ навколо дітей. Чи то через непосидючість, самовпевненість та вигадливість веселого маленького Фіндуса, який увесь час потрапляє чи то в халепи, чи в пригоди.

 

Але як би там не було, Свен Нурдквіст створив світ, часопростір, казку з реальності, з малюнків і літер, яка цілою серією книжок (наразі українською видано 10 книжок) захоплює не тільки чотирирічних. Є навіть окрема книжка рецептів Петсона, за якою можна готувати їхні улюблені страви, що читачі й починають одразу ж робити, якщо дорослі трохи підтримують.

Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову

Вернер Ґольцварт та Вольф Ерльбрух
Переклад з німецької Олександри Григоренко
Чернівці: Дитяче арт-видавництво “Чорні Вівці”, 2017

Ця книжка нікого не залишить байдужим. Обурення чи захоплення, але вона все одно змусить вас реагувати, скільки б років вам не було. Відома в усьому світі, знову ж таки від метрів у дитячій літературі та ілюстрації, книжка про какашки змушує подивитися на ситуацію, коли хтось нагидив вам на голову з істинно європейською толерантністю. Завжди ведеться як? Якщо дитину хтось образив дією, то вчать дати здачу.

Але кріт з книжки діє інакше: він флегматично шукає, хто ж спричинив йому неподобство та поступово дізнається багато нової інформації про світ какашок, про те, хто, як, скільки. Скажете, діти цим не цікавляться? Ще й як! А тут книжка-витончений жарт, повна науково-популярної інформації для найменших, естетично дуже приваблива та яскрава.

Кріт дізнається, хто був таким необережним з ним і розставляє всі крапки над “і”. А читачі отримують досвід того, що тільки ти обираєш, ображатися чи ні, вчаться самоповазі й тому, що навіть з’ясовувати стосунки можна досить елегантно. А ще дізнаються багато нового на дуже животрепетну в цьому віці тему, повірте!

Про вовка, який випав із книжки

Робберехт Тьєррі
Художник Грегуар Мабір
Переклад з англійської Світлани Колесник
Харків: Vivat, 2016

У дитинстві багато хто любить, коли казки сплутуються, а казкові персонажі вільно пересуваються між ними на свій розсуд, або не дуже вільно й навпаки щосили намагаються повернутися у свій сюжет. Так буває в дитячих виставах, фільмах і книжках теж. От і герой цієї книжки вовк випав з неї в кімнаті Зої, де було ще безліч книжок на полицях до самої стелі. Й одразу зустрівся з небезпекою – котом, який хотів його з’їсти. Як кіт може з’їсти вовка, спитаєте ви? Але книжковий вовк виявився дуже малим, щоб уміститися на сторінках своєї історії. Тому йому довелося рятуватися в усіх тих книжках, що стояли поруч: свою він загубив. От він і потрапив на бал до динозаврів, до якихось не тих овець, що його випхали назовні, – зарано прийшов у казку. Ой, і натерпівся цей вовк, поки не потрапив у точне місце, у точний час. Куди саме та по яких книжках встиг побігати вовк? Читайте, здогадуйтесь, насолоджуйтесь ще й ілюстрованою частиною історії: такий незвичайний вовк запам’ятовується.

Я не хочу бути принцесою

Ґжеґож Касдепке
Художник Емілія Дзюбак
Переклад з польської Ігоря Андрущенка
Харків: Школа, 2017

Принцеси бувають різні. Ось ця, Марися, наприклад, дуже непересічна. Я навіть не знаю, хто взагалі наважився її назвати принцесою. От ті, хто наважився, тепер нехай і ховаються за диван, крісло чи в холодильник. Бо ніяка вона не принцеса, а величезний дракон, що дихає вогнем. А хто не заховався – вона не завинила! Одразу в полон, і лише тато, можливо, зможе спробувати себе в лицарстві й чи не здолати, то хоч би домовитися з драконом. Тому що й мама, і бабуся з дідусем, і килим, на який дракон збирався повипльовувати кісточки тих, кого з’їсть, – вже майже всі перетворилися на скелети. Принаймні в бабусі з дідусем саме такі ролі в цій грі. І дідусь навіть давно мріяв ось так, як справжній скелет, полежати на килимі.

Ґжеґож Касдепке знається на драконах і ніколи не назвав би принцесою ту, хто не хоче нею бути. Але заради веселої книжки чого не зробиш! А з талановитою художницею дракон вийде дуже переконливий, як і уся історія в цій книжці-картинці.

Тиранозавр Оленка, Горобці-молодці

Олеся Мамчич, Олена Горобець
Художник Світлана Сова
Київ: Фонтан казок, 2017

Книжка-перевертун – вже цікаво: її можна читати з будь-якого боку, але ми почнемо з «Тиранозавра Оленки». Сама назва вже не викликає сумніву, що чогось такого, що ніхто ніколи не поєднує, крім талановитої дитячої поетки, під радісною жовтою обкладинкою з голодною зеленою Оленкою буде багато. Так і є! Якщо зовсім неегоїстична тиранозавр Оленка плаче й жаліє всіх, кого вже встигла з’їсти (а що робити, коли захрумкотиш когось, а потім страждаєш від жалощів), то на іншій сторінці хмаровелетень доганяє велики й тих, хто на великах, теж, але «...як лисиці, велики – шусть за ріг! Зупинився велетень і застиг».

А в будинку із зірками бабуся із зірками пригостить пиріжками, а малеча із зірками вже давно спить. І тих зірок на кожній сторінці «Тиранозавра» Олесі Мамчич назбирається багацько. Тільки поринь у цю гру з римами найвищого ґатунку в сучасній дитячій поезії: вони сміливі, непередбачувані та дуже життєві – кожну ніби сфотографували з дитячого життя, тільки зробили якимось дивом так, наче дивишся на реальність крізь калейдоскоп.

«Горобці-молодці» – дебют поетки Олени Горобець, але як з жуйки надути таку велику бульбашку, що доведеться потім стригти лиса, вона точно знає. Або їй хтось розповів! І про зайців-піратів також, що досить переконливо запевняють: начувайтеся цим веселим початком – далі буде!

Квартирія

Галина Манів
Художник Марта Кошулінська
Київ: Фонтан казок, 2017

І в мультфільмі, і в новому фільмі «Красуня і Чудовисько» чи не найголовнішими героями постають і викликають дитячий захват саме персонажі-предмети: Годинник, Свічник, мама Чайник і малюк Чашка Чіп, пані Гардероб та всі інші зачакловані герої казки, яких зла відьма перетворила на домашній, чи замковий, крам. Але в країні Квартирії ніхто нікого не зачаклував. Навпаки, у героїв «Квартирії», що складається з двох автономних республік Кухнії та Кімнатії, і навіть загадкової Балконії, вдихнули життя авторка Галина Манів і художниця Марта Кошулінська. А мешканці цієї країни роздивилися на всі боки та почали своє власне затишне, цікаве, веселе й таке природне квартирне життя, за яким повсякчас спостерігає кіт Маркіз. От Кулькова Ручка, одна з тих квартирян, і вирішила прославитися, а тому узяла й записала всі їх історії. І про добру Срібну Тацю, що весь час усім допомагала, і про Маленького Вітродуя, що якось трохи не зневірився в собі, і про Люстерко, Віник, Тітоньку Валізу, котрі якось нагодували голодних мишей. А ще про Жадібну Шухлядку, що якось проковтнула навіть самого кота Маркіза від жадібності, але це її нічому не навчило, і потім довелося лікуватися цвяхами та клеєм. Тому запевняю, у Квартирії скучати ніколи: весь час щось відбувається!

Головне, коли читаєш уголос комусь у чотири роки, щоби вам обом було весело, цікаво й легко: легко змінити книжку на іншу, якщо не подобається; легко читати лише п'ять, десять, п'ятнадцять хвилин; легко відповідати на питання, якщо вас увесь час переривають, і легко не читати взагалі, якщо раптом сьогодні немає настрою.

Бажаємо, щоб досвід читання дітям уголос став для вас незабутньою пригодою, а краще – звичкою!

 

Аліна Штефан журналіст, книжковий оглядач, автор дитячих історій, мама трьох дівчат


КОМЕНТАРІ

Коментарі до цього матеріалу відсутні
Будь ласка, авторизуйтесь або зареєструйтеся , щоб залишити свій коментар !