Страх перед лікарями. Що робити, якщо дитина боїться лікарів?

Страх лікарів у дитини - хвора тема для багатьох батьків. Деякі лікарі намагаються знайти підхід до малюка, але більшість все ж не заморочується на цю тему. Як правило, до істерик в поліклініках і лікарнях схильні майже всі діти до 6 років, і тут дуже важливо зрозуміти, які фактори впливають на дитячі страхи:

• Сам лікар. Так відбувається, що один випадок, а точніше лікар, може вирішити, як буде дитина ставитися до більшості лікарів у майбутньому. Наприклад, неприємний візит до стоматолога в дитинстві, де лікар грубий і кричить на дитину, може залишити страх на все життя. Звичайно, з цими страхами можна і потрібно працювати, відокремити страх перед конкретним лікарем від загальної маси медичного персоналу.
• Залякування. Дуже часто батьки, не замислюючись, самі ж і є причиною дитячого страху перед лікарями. Коли з дитиною складно домовитися в якомусь питанні, то в хід йде секретна зброя: "Приїде лікар і зробить болючий укол", "Відведу до злого лікаря" і т.п. І потім не скаржтеся, що при рутинному візиті до лікаря у дитини трапляється істерика. Асоціація вже пішла працювати не на вашу користь.
• Незнайомі люди. Ближче до двох років дитина починає з побоюванням ставитися до незнайомих людей, тому цілком логічно, що ще з більшою недовірою вона буде ставитися до незнайомців, які хочуть її оглянути, провести якісь маніпуляції.
• Досвід і недовіра. Іноді досвід - неминучий фактор. Наприклад, коли дитина потрапляє в ранньому віці в стаціонар, де через завантаження і особливості самої системи охорони здоров'я часто ніхто не панькається з крихіткою. Недовіра може виникнути через "добрі" наміри батьків, які в спробах доставити маленького пацієнта до точки призначення кажуть, що буде не боляче або взагалі приховують факт тієї чи іншої маніпуляції. Кричать на дитину, коли їй і без того страшно, і вона в сльозах.
• Процедури. До певного віку діти бояться і противляться процедурам навіть з боку батьків, що вже говорити про незнайому жінку в білому халаті.
• Інше. Дитяча фантазія ближче до двох років розвивається дуже бурхливо, тому дитина в якийсь момент може щось собі нафантазувати.

Як бути, якщо страх лікаря вже сформований? Чи є можливість його запобігти? Безсумнівно!

• Візьміть до уваги всі перераховані вище пункти і працюйте з тим, що ще можна запобігти.
• Не залякуйте малюка, а намагайтеся донести до нього важливість того, що ви говорите. Наприклад, дитина хворіє і відмовляється від пиття, що може загрожувати їй зневодненням. У цій ситуації необхідно випробувати всі м'які методи, але якщо нічого не спрацює, то можна спробувати пояснити дитині так: "Якщо ти не зможеш пити воду/чай вдома, то нам, на жаль, доведеться їхати в лікарню і пити там". При цьому важливо донести до дитини, що лікарі хороші, але навіщо звертатися до них зайвий раз, якщо можна пролікуватися вдома. Цей метод можна застосовувати до дітей в певному віці, логічно, що подібний діалог з однорічним малюком, швидше за все, буде приречений на провал.
• Попереджений - значить озброєний. Говоріть дитині чесно про те, що буде відбуватися в лікарні, наскільки це можливо. Наприклад, будуть робити укол, і їй може бути трохи боляче (як комарик вкусить), але лише на секундочку. Проговоріть з дитиною все, не варто недооцінювати силу і витримку маленької людини.
• Грайте вдома в лікарню. Купіть ігровий набір і грайте. Лікуйте всіх підряд, програвайте різні ситуації за участю всієї родини і іграшок.
• Книги та мультфільми. Дітки дуже добре беруть приклад з улюблених книжкових або мультяшних героїв. Перед візитом до лікарні обов'язково нагадайте про улюбленого зайчика або малишаріка.
• Будьте прикладом. Якщо дитина не дає себе оглянути, домовтеся з лікарем, нехай він спочатку огляне вас. Звичайно, цей метод підходить не для всіх процедур, але іноді він дуже рятує ситуацію.
• Якщо це можливо вибирайте фахівців, доброзичливо налаштованих до маленького пацієнта. Консультуйтеся з мамами в спільнотах, на форумах з приводу досвіду відвідування того чи іншого лікаря.
• Зберігайте спокій. Дитина дуже тісно пов'язана з мамою, в тому числі і на емоційному рівні. Хвилювання мами моментально перейде на малюка. Якщо ви розумієте, що не зможете зберегти спокій, візьміть з собою тата або дідуся крихітки.
• Підбадьорюйте, будьте поруч і ніколи не соромте малюка. Зберігайте гарний настрій при візиті в лікарню. Переведіть візит до лікаря в цілу пригоду, гру. Обіймайте і показуйте, що ви поруч. Дозволяйте плакати і не соромте за сльози. Сльози - нормальна реакція організму на стрес і біль, вони дають полегшення малюкові.
• Хваліть і промовляйте все, що сталося в лікарні. Чому і для чого малюкові зробили ту чи іншу процедуру.

Як і в будь-якій ситуації зі страхами до малюка потрібно знайти підхід, а батькам запастися терпінням. Будьте здорові і хай у вас не буде приводів долати дитячі страхи. А рутинний похід до лікаря нехай буде для малюка звичайної прогулянкою!