Вінні Пух (історія найвідомішого ведмедя)

24 Січня 2016

views.png 21,145
comments.png 3

Вінні Пух - це найвідоміше ведмежа. Своє ім'я герой книги Алана Мілна запозичив у улюбленого ведмедика сина письменника. Мишка Альфа англійської фірми JK Farnell письменник Алан Олександр Мілн і його дружина подарували на день народження своєму синові Крістоферу Робіну в 1921 році.

Winnie the Pooh multfilm-MainCover-1470933614.jpg

Цей мохеровий ведмедик був волохатий, з маленькими блискучими оченятами, довгенький і сумний. Крістофер назвав його Вінні Пух на честь вподобаного ним у лондонському зоопарку північноамериканського ведмедя Вінні, і лебедя Пуха.

«Це незвичайне ім'я подарував йому Крістофер Робін. Треба вам сказати, що колись Крістофер Робін був знайомий з одним лебедем на ставку, якого він кликав Пухом. Для лебедя це було дуже відповідне ім'я, тому що якщо ти кличеш лебедя голосно: «Пу-ух! Пу-ух!»- А він не відгукується, то ти завжди можеш зробити вигляд, що ти просто ніби стріляєш; а якщо ти кличеш його тихо, то всі подумають, що ти просто подув собі під ніс. Лебідь потім кудись подівся, а ім'я залишилося, і Крістофер Робін вирішив віддати його своєму ведмежаті, щоб воно не пропало даремно.

А Вінні - так звали найкращу, саму добру ведмедицю в зоологічному саду, яку дуже-дуже любив Крістофер Робін. А вона дуже-дуже любила його. Чи її назвали Вінні на честь Пуха, чи Пуха назвали на її честь - тепер уже ніхто не знає, навіть тато Крістофера Робіна. Колись він знав, а тепер забув.

Словом, тепер ведмедика звуть Вінні-Пух, і ви знаєте чому. Іноді Вінні-Пух любить вечерком у щось погратися, а іноді, особливо, коли тато вдома, він більше любить посидіти тихенько біля вогню й послухати казку.»

Так починається відома і улюблена дітьми і дорослими книга Алана Олександра Мілна «Вінні Пух і Всі-Всі-Всі». А перипетії, в які потрапляв Віні Пух, ми знаємо з дитинства. То він потрапить до бджіл. Пам'ятайте?

Ведмедик дуже любить мед!

Чому? Хто зрозуміє?

Справді, чому

Мед так подобається йому?

Ось він видерся ще трохи вище... і ще трошки... і ще зовсім-зовсім трішечки вище... І тут йому забриніла інша пісенька:

Якщо б ведмеді були б бджолами,

То вони б нізащо

Ніколи і не подумали

Так високо будувати будинок;

І тоді (звичайно, якщо б

Бджоли - це були ведмедики!)

Нам би, ведмедикам, не треба було б

Лазити так високо!

А потім як Крістофер Робін походжав туди-сюди під деревом і примовляв, що, здається, дощ збирається. А Вінні-Пух заспівав таку пісню:

 Я Хмарка, Хмарка, Хмарка,

Я зовсім не ведмідь,

Ой, як приємно Хмарці

По небу летіти!

Ой, у синьому-синьому небі

Порядок і затишок -

Тому всі Хмарки

Так весело співають!

А пам'ятаєте, як Віні Пух, прийшов у гості до Кролика?

«Вінні-Пух завжди був охочий трохи підкріпитися, а надто в годину так одинадцяту ранку, бо в цей час сніданок уже давно закінчився, а обід ще й не думав починатися. І, звичайно, він страшенно зрадів, побачивши, що Кролик дістає чашки і тарілки. А коли Кролик запитав «Тобі чого до хліба - меду чи згущеного молока?» - Пух так розхвилювався, що вигукнув: «І того й іншого!» Правда, схаменувшись, він, щоб не здатися дуже жадібним, скоріше додав: «А хліба можна взагалі не давати!»

А ось прообразом мальованого Вінні Пуха став плюшевий ведмедик синочка художника-ілюстратора Ернеста Шефарда. Це ведмежа звали «Growler» (Буркун), а виготовлений він був німецькою фірмою «Steiff», і на відміну від ведмежати Альфа фірми JK Farnell був дуже товстенький. У даний час оригінали начерків Ернеста Шефарда зберігаються в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні, а основні малюнки - в Нью-йоркській публічній бібліотеці.

Сьогодні книга Мілна переведена на двадцять мов, і вже неможливо уявити дитячу літературу без його персонажів. З тридцятих років багато фірм приступили до випуску м'яких іграшок героїв книги, що полюбилися дітлахам. Пізніше одна з компаній Стефана Слезінгера закупила права на торгівлю серією Вінні Пух в США і Канаді. У 1960 році Уолт Дісней отримав усі права на Вінні Пуха. Тоді вибухнув гучний скандал. Хто б міг подумати, що буде стільки шуму через милого ведмедика, купленого в Лондонському магазині «Херродс» в 1921 році.

Нашим людям дуже полюбився цей персонаж з радянського мультфільму. Діснеєвський  герой – так і не прижився. Хочете знати, як створювалися герої цього мультфільму?

Перша серія мультфільму про Вінні Пуха, який так і називався «Вінні-Пух», вийшов на екрани в 1969 році. Глядачі відразу і назавжди закохалися в цього товстого, незграбного, трошки жадібного, але дуже привабливого ведмедика. І ніхто навіть не здогадувався, як помучилися творці фільму, перш ніж придумали Пуха.

 Першим героя намалював художник Володимир Зуйков: шерсть у ведмедика тоді стирчала в усі сторони, очі були різного розміру, ніс з'їхав на щоку, а вуха взагалі виглядали так, ніби їх хтось довго жував. Над «іміджем» Вінні Пуха довелося працювати всім: і режисеру, і художникам, і постановникам, і навіть актору Євгену Леонову, який озвучував ведмедика. Героя позбавили  кудлатості і привели  в порядок мордочку. Тільки одне вухо вирішили залишити «пожованим». Режисер Федір Хитрук придумав для цього дуже витончене пояснення: у Пуха м'яте вухо, бо він на ньому спить. Зрештою ведмедик став своїм зовнішнім виглядом сильно нагадувати письменника Бориса Заходера, який перевів книжку Мілна «Вінні-Пух і всі-всі-всі» і був одним з авторів сценарію мультфільму.

З П’ятачком теж довелося повозитися. Всі поросята, яких довгий час малювали художники Едуард Назаров та Володимир Зуйков, були схожі на вертикальну товсту сардельку. Але якось раз Зуйков взяв і вималював у однієї з цих ковбасок тоненьку шийку - і відразу вийшов П’ятачок.


КОМЕНТАРІ