Інфекційний мононуклеоз у дітей

26 Квітня 2013

views.png 7,653
comments.png 0

Інфекційний мононуклеоз – це гостра вірусна інфекційна хвороба, що характеризується системним збільшенням лімфатичних вузлів (лімфаденіт), збільшенням печінки та селезінки, тонзилітом, підвищенням температури тіла й типовими змінами в крові (збільшенням кількості мононуклеарів більше, ніж на 10%).

infekcionnyj-mononukleoz-u-detej-MainCover-1473930698.jpg

Інфекційний мононуклеоз. Джерело хвороби
 

Джерелом хвороби є хвора людина, зокрема хворий стертою формою хвороби або носій вірусу. Збудник передається повітряно-крапельним шляхом, найчастіше зі слиною. Тому ще одна назва інфекційного мононуклеозу – «поцілункова хвороба», оскільки поцілунок – один із дуже частих способів передавання вірусу. Передання вірусу також можливе через предмети побуту (посуд, постіль). Можливе також трансфазне передавання, тобто при переливанні крові.

Найчастіше мононуклеозом хворіють діти від 1 до 10 років. Але також дуже часто схильні підлітки – близько 50 % населення переносить мононуклеоз у підлітковому віці. Внаслідок цього мононуклеоз ще називають «хворобою студентів».

Збудником інфекційного мононуклеозу є вірус із сімейства герпесвірусів 4-го типу – вірус Епштейна–Барр, який може тривалий час перебувати в клітинах господаря як прихована (латентна) інфекція.

Воротами інфекції є верхні дихальні шляхи, а точніше, їхня слизова оболонка. Збудник має тропність до лімфоїдної тканини, що виявляється в генералізованій лімфаденопатії. Нерідко при мононуклеозі нашаровується вторинна інфекція (стафілокок, стрептокок), що впливає на хід захворювання.

Інкубаційний період при мононуклеозі триває від 5 до 20 днів. Захворювання починається гостро, температура тіла піднімається до 38–39 °С, з'являється біль у горлі при ковтанні, а також збільшуються лімфатичні вузли (шийні, потиличні, пахові, пахвові), іноді – з набряками навколо вузлів. Розвиваються гострий тонзиліт, фарингіт, збільшуються в розмірах печінка й селезінка. У крові визначаються мононуклеари, відзначається лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, підвищене РОЕ. Захворювання триває 1,5–3 тижні.

Інфекційний мононуклеоз не є важким захворюванням


Тому будь-якого специфічного лікування не розроблено. При легкому перебігу захворювання показано симптоматичне лікування (жарознижувальні, рясне пиття). При виражених некротичних змінах у зіві показано призначення антибіотиків. Через ризик розриву селезінки хворим на мононуклеоз рекомендується обмеження фізичного навантаження протягом 1,5–2 місяців.


КОМЕНТАРІ

Коментарі до цього матеріалу відсутні