Прикорм дітей. Введення прикорму дитини

Введення прикорму дитини
 

Сьогодні вже ні в кого не викликає сумніву той факт, що більшість здорових дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні до 6 місяців не мають потреби в інших джерелах поживних речовин і енергії, окрім материнського молока. Це визначено, передусім тим, що в грудному молоці для інтенсивно зростаючого дитячого організму «все є». По-друге, існують певні закономірності розвитку і дозрівання органів і систем дитини, що не дозволяють йому без залучення резервних можливостей повноцінно засвоювати інший вид харчування.

Розпочинаючи вводити дитині густу їжу, слід враховувати ступінь готовності її шлунково-кишкового тракту, імунної системи, нирок та обміну речовин до засвоєння немолочних продуктів. Тільки індивідуальними особливостями функціонування та дозрівання цих систем, а також рівнем нервово-психічного розвитку обумовлені терміни і темпи введення прикорму. І якщо їх не враховувати, можна завдати шкоди як матері, так і дитині.

Для тих, кому не терпиться раніше почати вводити прикорм, відзначимо: 
 

• засвоєння білків: у дітей до 4-5 місяців знижена активність соляної кислоти, пепсину і ферментів, що розщеплюють білки. Тому безпідставне навантаження в перші місяці життя травного тракту дитини білками, особливо казеїном, може викликати зрив ферментативних можливостей шлунково-кишкової системи і призвести до серйозних метаболічних порушень. Також, фахівцям добре відома підвищена проникність кишкової стінки для деяких білків грудного молока у дітей перших трьох-чотирьох місяців життя. Так, в незмінному вигляді в кишківнику дитини всмоктуються імуноглобуліни і альбумін грудного молока. Це має важливе біологічне значення для дитини в умовах незрілості його імунітету. Якщо в цей період до дитини потрапляють чужорідні білки, вони також можуть в незмінному вигляді частково всмоктуватися в кишківнику, стаючи таким чином, причиною алергічних реакцій у дитини.
   
• засвоєння вуглеводів: активність амілази, ферменту, який сприяє засвоєнню немолочних вуглеводів, у дітей до трьох місяців складає всього 10 % від рівня дорослих. Тільки до шести місяців її активність досягає рівня, котрий дозволяє вводити в раціон дитині продукти, що містять крохмаль, не побоюючись ускладнень.
   
• засвоєння жирів: концентрація ферментів, що сприяють засвоєнню жирів, а також функціональна активність печінки і підшлункової залози у дітей перших місяців життя досить низькі. Але це з успіхом компенсується ферментами грудного молока, що розщеплюють жири. Раннє введення жирів немолочного походження призводить до перенапруження власних ферментних систем організму дитини і порушує засвоєння жирів. А для дітей першого року життя жири є головними джерелами енергії (у дорослих, як відомо, це вуглеводи). Порушення засвоєння жирів, а також раннє введення додаткових вуглеводів в складі фруктових пюре і соків може стати причиною серйозних обмінних порушень у дитини.
   
• вітаміни, мінеральні солі і мікроелементи: як відомо, засвоєння вітамінів, мінеральних солей і мікроелементів з материнського молока значно вища, ніж з інших продуктів. Це обумовлено тим, що в жіночому молоці вони містяться в тих співвідношеннях і формах, які найбільш легко засвоюються незрілим шлунково-кишковим трактом малюка. Наприклад, залізо з материнського молока набагато краще засвоюється дитиною, ніж з сумішей або продуктів прикорму. Цьому сприяє лактоферрин – спеціальний транспортний білок грудного молока, що забезпечує дитину залізом і іншими мінеральними речовинами (цинком , міддю та ін.). А ось раннє введення в раціон дитини овочевого пюре значною мірою знижує всмоктування заліза з грудного молока, збільшуючи ризик розвитку залізодефіцитної анемії.
   
• моторика шлунково-кишкового тракту: у новонародженої дитини існує два життєво важливих безумовних рефлекси – смоктальний і ковтальний. Вони забезпечують смоктання дитиною молока з грудей, просування його по ротовій порожнині та ковтання. Також у дітей перших місяців життя існує захисний безумовний рефлекс – рефлекс виштовхування, що запобігає потраплянню чого-небудь у ротову порожнину, крім материнського соска і молока. Він добре знайомий мамам, які активно намагаються привчити дитину до соски або пустунця. Дитина язичком виштовхує будь-який «чужорідний» предмет, чи-то пустунець чи грудочка густої їжі. І її опір в цьому випадку абсолютно не свідомий, а рефлекторний. Природу складно обдурити.

Тільки до 4-6 місяців поступово відбувається згасання рефлексу виштовхування. Потроху дитина набуває здатності просувати язичком грудочку їжі по ротовій порожнині і ковтати її. Ще пізніше, в 7-9 місяців, вона набуває навик кусання і жування.

Ще одним важливим критерієм готовності малюка до початку введення нового виду харчування є його інтерес до їжі дорослих. Малюк перетворюється на справжнього жебрака. Ось як це виглядає. Сидячи у мами на руках, він жваво цікавиться вмістом тарілки, тягне їжу собі до рота, вихоплює ложку з маминих рук, жестом і звуками просить ще, якщо їжа (прикорм) йому сподобалася.

Отже, підіб'ємо попередній підсумок: якщо малюк нормально росте і розвивається, а у мами все нормально з лактацією введення густої їжі рекомендується починати не раніше, ніж малюкові виповниться 6 місяців. При гострих захворюваннях, розладах травлення, харчовій алергії введення прикорму можна почати ще пізніше.

І ще один практичний висновок: якщо дитині не вистачає материнського молока, а заходи по налагодженню лактації не дають результату, дітям до трьох-чотирьох місяців не варто проводити корекцію харчування кашами або овочевими пюре. Заповнювати дефіцит грудного молочка потрібно адаптованими сумішами.