Класифікація недоношених дітей

Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я, недоношеною дитиною вважається малюк, який народився в термін від 22 до 37 повних тижнів (154-259 повних діб, враховуючи від першого дня останньої менструації) незалежно від маси тіла і який він на зріст при народженні.

Усіх передчасно народжених дітей фахівці розділяють на декілька груп залежно від терміну вагітності на момент їх появи на світ (терміну гестації, або гестаційного віку плоду).

• пізня недоношена дитина - дитина, що народилася між 34 і 36 тижнями вагітності;
• помірно недоношена - в терміні від 32 до 34 тижнів вагітності;
• глибоко недоношена - до 32 тижнів гестації;
• екстремально, або надзвичайно недоношена - до 28 тижнів.

Лікарям важливо знати гестаційний вік на момент народження дитини, оскільки це дозволяє передбачити виникнення багатьох проблем і забезпечити адекватну медичну допомогу як жінці, так і її дитині.

Також недоношених та дітей, що важать мало, фахівці розділяють на декілька груп залежно від маси тіла при народженні. Малою вагою вважається дитина будь-якого терміну гестації, у якої при народженні маса тіла складала менше 2500 гр. До цієї категорії відноситься абсолютна більшість недоношених дітей. Залежно від ваги при народженні розрізняють новонароджених:

• з нормальною масою 2500-3999 гр.
• з низькою масою <2500 гр.
• з дуже низькою масою <1500 гр.
• немовлят з екстремально низькою масою <1000 гр.

Гестаційний вік новонародженої дитини можна визначити за допомогою відповідної бальної системи з урахуванням сумарної оцінки показників нервово-м'язової і фізичної зрілості. На сьогодні найчастіше використовують шкалу Ballard (шкала Балард, JL Ballard, 1991), яка дозволяє визначити гестаційний вік дитини в інтервалі від 20 до 44 тижнів. За допомогою цієї шкали термін внутрішньоутробного розвитку новонародженого можна визначити з точністю до 2 тижнів. При встановленні міри зрілості обов'язково враховується термін вагітності, при якому сталися пологи. Оцінку за шкалою Ballard проводять відразу після стабілізації стану дитини.

Окрім визначення гестаційного віку, лікарям також важливо провести оцінку внутрішньоутробного розвитку малюка. Адже навіть при доношеній вагітності буває, що зростання і розвиток новонародженої дитини на момент її появи на світ відстає від гестаційного віку. Для того, щоб оцінити внутрішньоутробний розвиток дитини, треба порівняти антропометричні показники дитини при народженні (масу тіла, довжину тіла та розмір голови) з відповідними нормативами для її гестаційного віку за допомогою перцентильних кривих внутрішньоутробного розвитку.

У наступних таблицях показана середня вага при народженні, довжина та розмір голови недоношених дітей в різні періоди гестації для кожної статі.

Усі передчасно народжені діти мають характерний вигляд, що вказує на їх незрілість:

• непропорційна статура;
• мозковий череп переважає над лицьовим, кістки черепа м'які, податливі, незакриті малий і бічні джерельця;
• шкірні покрови вкриті сировидним мастилом, підшкірно-жировий шар занадто тонкий, пушкові волоски на тілі (лануго), невелика довжина волосся на голові;
• м'які вушні і носові хрящі, нігті не заходять за кінчикі пальців, пупкове кільце розташоване ближче до лобка, у хлопчиків яєчка не опущені в мошонку, у дівчаток клітор і малі статеві губи не прикриті великими;
• м'язовий тонус і рухова активність знижені;
• дитина, що передчасно народилася, зазвичай сонлива, в'яла, слабо кричить; рухи некоординовані, хаотичні;
• у глибоко недоношених дітей (термін гестації менше 32 тижнів) фізіологічні рефлекси відсутні або слабо виражені.

Чим менше гестаційний вік дитини і її маса тіла при народженні, тим більше вона уразлива і тим більше зусиль з боку медичних працівників і батьків потрібно для її виходжування. Наприклад, у дітей, що з'явилися на світ між 32-им і 36-им тижнями вагітності, не часто виникають серйозні проблеми, і тільки у виняткових випадках їм на короткий час може знадобитися дихальна підтримка у вигляді штучної вентиляції легень. Проте такі малюки можуть мати проблеми з підтримкою температури і годуванням. Дуже часто вони потребують додаткового зігрівання, для чого їх розміщують в кувезі. Також їм важко самостійно смоктати груди і їх необхідно догодовувати зцідженим грудним молоком за допомогою зонду або альтернативним способом (за допомогою шприца без голки, ложки, чашки). Оптимальним методом зігрівання і виходжування для таких діток є метод "мама-кенгуру". Проте, незважаючи на незрілість органів і систем, шанс вижити і надалі зростати і розвиватися у цієї категорії дітей досить високий.

Діти, народжені в терміні 23-25 тижнів вагітності, мають менший рівень виживання - 25-75%, залежно від терміну гестації і супутніх станів. Також через виражену незрілість у більшості цих дітей в майбутньому існує високий ризик формування порушень в розвитку (слабкість м'язового тонусу, рухові розлади, зниження слуху і зору, проблеми в навчанні і поведінці).

Сучасні методи надання невідкладної допомоги і виходжування недоношених дітей, народжених в терміні від 26 до 28 тижнів гестації, дозволяють більшості дітей зберегти життя, але у них вище ризик розвитку інвалідності, ніж у дітей більш старшого гестаційного віку.

У дітей, що народилися в терміні від 28 до 32 тижнів, через незрілість легень будуть серйозніші проблеми з самостійним диханням, і їм з більшою вірогідністю буде потрібна допомога у вигляді допоміжної (СРАР) або штучної вентиляції. Також у цієї категорії дітей частіше виникають інші проблеми, пов'язані з незрілістю, вони більш уразливі відносно інфекцій, порушень мозкового кровообігу, крововиливів, неспецифічного ентероколіту (НЕК), розвитку проблем із зором (ретинопатія). Їх виходжування потребує більше часу, зусиль, терпіння і ресурсів. Проте, при сучасному рівні неонатальної допомоги шанс вижити у таких дітей досить високий - 95-98 %. І багато хто з цих дітей росте надалі абсолютно здоровим.

Література

1. Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006 «Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні».